Банк бібзаходів

 

Бібліошвендялки

https://drive.google.com/file/d/1DEQsNSJEIpsdTX2VPaxHQYqOqAN1SwYK/view?usp=sharing

Гумористично-розважальний вінегрет

 

https://drive.google.com/open?id=1cJPviPkLm4zi-ZqtsLybvCVZB6cDffQj

 

https://drive.google.com/open?id=11BsYxHS5z5-5Evj5KX_vLeArEyfnYhjU

Укладач Шкарапута Л.В.

       Історико-етнографічна вітальня " Реміснича Україна працелюбністю єдина " є заходом тижня української мови, української та світової літератур "Живу, Вкраїно, я тобою".

Мета: познайомити учнів з ремеслами, якими володіли українці, збагачувати новими знаннями про народні промисли України, встановити особливості ремесел свого краю, розвивати вміння критичного мислення, виховувати в учнів бажання берегти, примножувати традиції українського народу.

Обладнання:  мультимедійний проектор, презентація, фотографії та ілюстрації із зображенням виробів ремісничого мистецтва, виставка декоративно-прикладного мистецтва, відео з віртуальною мандрівкою до музею гончарства,відео «Азбука ремесел "Бортництво","Плетіння"».

Слайд №1

Бібліотекар: Україна…                                                                   Слайд № 2

Земля волошкової, безхмарної блакиті, золотистих пшеничних ланів…

Споконвіку вона народжувала працелюбних, талановитих людей, які точно відчували прекрасне і свої враження намагались передати у витворах мистецтва в різних його формах.                                                       Слайд № 3

 Навіть на ранніх етапах розвитку людство створювало мистецькі вироби, які відображали навколишній світ і часто служили прикрасами, тотемами та оберегами.

   Сьогодні на історико-етнографічній вітальні  ми поринемо в світ народного мистецтва, яке і до теперішнього часу нерозривно поєднане з магічно-обрядовою і господарською діяльністю людини.

(Слово дослідникам)                                                                           

                                                                                                                 Слайд № 4

 Ведуча І.

     Найдавніші мистецькі вироби, знайдені на території сучасної України, нараховують 25-15 тисяч років й свідчать, що вже тоді люди захоплювалися вирізуванням із кісток мамонта фігурок жінок, птахів, тварин. Скіфська доба(ІV-VІст.) характеризується захопленням наших предків скульптурними зображеннями людини, коли із каменю грубо витесувались великі й малі людські фігури, які зараз зберігаються у багатьох великих і малих музеях України.

Ведуча ІІ.  

    За багатотисячолітню історію на території сучасної України про­живали різні народи, кожен з яких залишив і передав нащадкам своє мистецтво, яке стало основою сучасної народної творчості.

Розквітом ремесла  ознаменувалася доба Київської Русі.                   Слайд № 5

Ведуча І.

    Ремісники мешкали в містах, феодальних замках, боярських вотчинах, сільських поселеннях. Міське ремесло відрізнялося від сільського складністю, розгалуженістю, вироби — якістю.

 Існувало понад 60 видів ремесел.

                                                                                                                 Слайд № 6

2

 Ведуча ІІ.Провідними галузями були металургія та обробка заліза. Спеціалізація ковальської справи відбувалась протягом пяти століть. За даними археологічних досліджень, налічувалося до 150 видів виробів із заліза і сталі.                                                                                            
Ведуча І.Найбільше знайдено предметів для ведення сільського господарства — сокир, серпів, кіс, наральників, лопат, ножів, цвяхів, підков, кресал, пряжок, замків, ключів, гаків, обручів. Важливе місце займало виготовлення зброї, кольчуг. При виробленні залізних і сталевих речей застосовували зварювання, карбування, різання, обпилювання, полірування, паяння. Проводилися наварювання сталевих лез і термічна обробка заліза. Існувало до 16 спеціальностей ремісників з обробки заліза і сталі.              Слайд № 7

Ведуча ІІ.  За часів Київської Русі ковальство було у великій пошані  і вважалось найважчим ремеслом. У той час ковалі були осілі й мандрівні. Мандрівні ходили з поселення до поселення, пропонуючи свої послуги, а осілі ковалі мали свою кузню, де й виконували замовлення односельців. Давньоруські ковалі ніколи не сиділи без діла. Постійні війни з кочовими племенами вимагали масового виготовлення мечів, списів, щитів, шоломів.

Ведуча І. Крім того, мирне життя вимагало безлічі різноманітних речей господарського призначення, знарядь праці тощо. Ковальська майстерність того періоду була настільки високою, що деякі технології оброблення заліза і виготовлення предметів побуту майже без змін використовуються і в наші дні.                                                                                                        Слайд № 8

Ведуча ІІ .

Високорозвиненим ремеслом було  й виготовлення прикрас з кольорових і благородних металів. Майстерність та витонченість медальйонів, ланцюжків, діадем, перснів, браслетів примітивним знаряддям вражає своєю ажурністю, красою і вишуканістю. Прикраси виробляли способом тиснення срібла і золота, широко застосовували техніку позолоти і оздоблення. Давньоруські ювіляри славилися далеко за межами краю.

Ведуча І.

 Прийняття християнства і будівництво церков сприяло розвитку виготовлення предметів церковного вжитку. Завдяки художньому ливарству майстри-ремесленики  відливали з міді безліч різноманітних предметів — від малесеньких ґудзиків до великих панікадил-хоросів, церковних дзвонів та хрестів.

                                                                                                                  Слайд №9

                                                                                                                                  3

Читець1.

                           " Наші предки"

Як кам'яні були сокири,
Як письма не знав ще світ,
То люди, мов печерні звірі,
Жили між скель і між боліт.
Та в Україні гожі села
Уже стояли на горбах,
Пишалися хатки веселі
У візерунках, у квітках.
А посуд — стань лише й дивися.
Хто тих людей учив красі?
Було ж це літ тому п'ять тисяч
В доби камінної часи.
То наших предків предки давні,
Та сама кров, той самий рід,
Культурою своєю славний
Тепер на весь широкий світ.

Ведуча ІІ.                                                                                            Слайд №10

    Із сивої давнини приходять до нас відомості про гончарство, якому приписувалась магічна дія. Саме слово «гончар» походить від двох слів — «горн» і «чародій», тобто той, хто чаклує над глиною і вогнем.

Ведуча І. Перші гончарні вироби — досить примітивні предмети хатнього вжитку неправильної форми, які вже тоді оті перші гончарі намагалися зробити красивішими, прикрашаючи їх геометричними малюнками. Винайдення гончарного круга зробило революцію в гончарстві і підняло його на високий рівень, тим більше, що в цей же час удосконалились технології підготовки глини для виготовлення керамічних виробів.

Ведуча ІІ.

      З XVIII століття в Україні швидко набув популярності один із різновидів кераміки — майоліка, суть якого полягає в тому, що керамічні вироби, виготовлені з кольорової глини і вже розписані в народному стилі, вкриваються поливою, від чого стають яскравішими й привабливішими. У ті часи, мабуть, не було жодної селянської родини, в якої б не було керамічної миски, полумиска, макітри, глечика, горнятка, черпака, світильника, писанки, кухля, фігурок птахів чи тварин, якими прикрашали приміщення або ж дитячі іграшки, свистунці, якщо в сім’ї були діти, та церковні речі. Вироблялася з глини і цегла — плінфа, з якої будували князівські палаци, храми, фортеці.                                                                                       Слайд №11                                                                                

Ведуча І. Справжнім музеєм гончарства є село Опішня на Полтавщині. В кінці  XIX-поч. XXст. в містечку працювало біля 1000 гончарів, їх  вироби експортували на все континенти світу. Нині у музеї зібрано понад 30 000 виробів. У виставковому залі представлені особливо цінні експонати.
Чого варта лише колекція садово-паркової монументальної керамічної скульптури під відкритим небом, яка простягається на кілька гектарів.Вироби художників-керамістів приваблюють глибиною творчого задуму й довершеністю форм, одні примушують задуматися над проблемами людського існування, інші –щиро посміятися.                                                                        4

Віртуальна подорож музеєм с.Опішні.

Ведуча ІІ.

Нині керамічні промисли існують в багатьох містах і селах України, що зумовлено великим попитом на керамічні вироби та їх популярністю.

Ведуча І.                                                                                        Слайд №12

Археологічні знахідки свідчать, що наші предки скіфи ще в сиву давнину вміли виготовляти  вироби із скла, причому не тільки прозорі, а й із кольоровими вкрапленнями .

Ведуча ІІ.

Вироби із скла були дуже популярними і за періоду Київської Русі й дорого коштували, тому були доступні лише князям, боярам і знаті. В основному це були предмети посуду: чаші, кубки, карафки, кухлі, чарки, штофи, барильця, діжки, сулії, карафки, баклаги, славнозвісні весільні пляшки —  «ведмеді»., а також жіночі прикраси— намисто й сережки.

Ведуча І.

Матеріалами для виробництва скла були пісок, поташ, вапно, кухонна сіль. Часто скло заварювали.                                                                         Слайд №13

Ведуча ІІ. Деревообробні ремесла…

Є відомості, що дерево як будівельний матеріал використовувалось уже в І тисячолітті н.е. З дерева виготовляли кухонний посуд, знаряддя праці, хатні речі. Найпростішою і найдавнішою технікою роботи з деревом вважають випалювання і видовбування, які застосовуються при виготовленні човнів-довбанок, корит, черпаків, великих діжок для збереження зерна, для зоління білизни тощо. З берези, липи виготовляли ложки, ополоники, інші кухонні речі .                                                                                                      Слайд № 14                                                      

Ведуча І. Різьблення — одна з найдавніших технік художнього декорування виробів із дерева. Різьбярі виконують найтоншу роботу по дереву за допомогою випилювання, художньої різьби. Вони оздоблюють предмети побутового та культурного призначення.
Ведуча ІІ. Дерев'яні, різьблені предмети найчастіше виготовляють з явора, деревина якого тверда й еластична, ясно-жовтого кольору. Це дерево легко піддається обробці і, як правило, служить матеріалом для невеликих виробів.
Використовують ще дерево груші, яблуні, горіха, сливи, клена, вільхи, кедра. Матеріал заготовляють за 8-10 років до його обробки.  

5

Читець 2.                                              РІЗЬБЯР

 Різець узяв різьбяр у руки.
  Робота в нього не проста —
  Різьбити дерево — то мука,
А радість потім приплива.
                Різець скрипить, скрипить до ранку,
    Різьба — не тільки ремесло,
Віддати треба до останку
І розум свій й душі тепло.

 Бібліотекар.Зразком вишуканого поліського різьбярства може бути так званий рубель, тобто дерев’яний прилад для розгладжування випраної полотняної білизни.(демонструє).                                                                         Слайд №15
                                                                                             
Ведуча І. Пізніше, за часів зародження держави Київської Русі, поширилось бондарство, розквіт якого припадає на період середньовіччя. Воно вимагало досконалішої техніки й інструменту.

Ведуча ІІ. Асортимент виробів був досить широким. Бондарі виготовляли діжки для води, барила для квасу, пива, вина, для соління грибів, овочів, риби, відра, інший місткий посуд, який використовувався у господарстві.

                                                                                                                Слайд №16          

Ведуча І. Здавна розвиненим в Україні було стельмаство — виготовлення возів, саней та деталей до них,  теслярство — будівництво житла і господарських будівель та столярство.                                                Слайд №17                             

Ведуча ІІ.   Килимарство – невід’ємна частина культури народу. Килими здавен використовують у побуті, церковних інтер’єрах, обрядовості. Ними накривали столи, ослони, скрині, постіль, підлоги, завішували стіни, покривали сани. Килими навіть входили у придане молодої.

Ведуча І.Найчастіше килими виконували нескладною технікою, подібною до простого плетіння, з місцевої сировини: льону, конопель та овечої вовни. Їх орнамент був скромний – паралельні смуги з геометричних узорів. Ткали ручним способом на вертикальних і горизонтальних верстатах. Усі килими, що виробляли на Україні, можна поділити на два основних види: гладенькі (основний) та ворсові.

Ведуча ІІ. Ворсові килими створюють через нав’язування на нитках основи вузлів з кольорової вовни. Товщина такого килима залежить від висоти зі стриженої нав’язаної нитки. Часто якість килима залежить від кількості  таких вузлів .За декором килими поділяються на килими з рослинним і геометричним орнаментом.                                                                 Слайд №18                                                     

                                                                                                                                 6

Ведуча І Важкими, але прибутковими були вичинка шкіри — кожум’яцтво. Обробка шкіри була спрямована на пошив одягу або виготовлення різноманітного реманенту, прикрас та обкладинок для книг, сідел, збруї . Пізніше широкого вжитку здобули шкіряні футляри, кептарі.

Ведуча ІІ. Вичинка шкіри волів та коней, з якої шили взуття, була відома на Україні під назвою чинбарство; вичинка шкіри овець для одержання овчини називалася кушнірством. У чинбарстві розрізнялося ще й лимарство – вичинка шкіри-напівфабрикатів, так званої сириці, яка йшла на виготовлення збруї та інших господарських виробів. Разом із шевським ремеслом – пошиттям взуття, а також кожухарством та шапкарством вони складали групу традиційних шкіряних промислів і ремесел українців.

Ведуча І .

Загалом обробка шкіри була складною, фізично важкою працею, тому нею займалися виключно чоловіки. Шевське ремесло також належало до компетенції чоловіків. Інструмент шевців складався з колодок, різноманітних шил, ножів, молотків, обценьків. Необхідними атрибутами були дратва, віск, смола, щетина, цвяхи та кілки, підкови, дошки для розкрою шкір тощо. Не випадково, що фольклорний герой Кожум’яка відзначається такою фізичною силою, яку ніхто не зміг перемогти.                                        Слайд №19

Ведуча ІІ. Працьовитістю, умінням вести домашнє господарство споконвічно відзначалися жінки-українки. Бути господинею в домі дівчинку вчили з раннього дитинства, тому, виходячи заміж, вона вміла робити всю жіночу роботу: готувати їсти, прясти, шити, вишивати, доглядати дітей, прикрашати оселю тощо.

Ведуча І. Голка і нитки, мабуть, не одне тисячоліття супроводжували жінку в її нелегкому житті. Із витканого полотна жінки шили одяг, який прикрашали вишивками. Любов до вишивання у нашого жіноцтва існує з незапам’ятних часів.

Ведуча ІІ. Уміння вишивати на шкірі, на тканині передавалося від покоління до покоління. Гаптували шовком, заполоччю, гарусом, золотими і срібними нитками, використовували бісер, корали, монети, смужки сап’яну, намистинки тощо. Сьогодні в Україні налічується близько ста видів і прийомів вишивання, але найпоширеніші з них — хрестик і гладь.

                                                                                                              Слайд №20

Ведуча І. З XIX ст. на Україні популярними стали вироби з бісеру. Це передусім жіночі прикраси. Бісер широко використовували і для декорування жіночого одягу. Традиційне використання бісеру не припинилося і в наш час, тільки розширився діапазон його застосування (наприклад, для виготовлення настінних панно, картин тощо).                                                                            7

Ведуча ІІ.Всі ми родом із дитинства…Памятаємо і любимо іграшки.Саме ці витвори народного мистецтва об’єднують вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу та інших матеріалів. Від давніх українських іграшок 15-18 ст майже нічого не збереглося.До нас дійшли лише кінь,птах ,свистунці -забавки з глини, парцелянові  ляльки та ляльки-мотанки.

Саме через спрощені іграшки-знаки діти навчаються мислити і пізнають світ і в наш час.

Ведуча І.                                                                                            Слайд №22

Поширеним в Україні було і залишається плетіння. Багаті й давні традиції існують саме на Поліссі. Як сировину для плетіння використовували лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи(лико)та берези(береста, луб), верболоз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки— тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували і розпарювали у печі, гнули короби для сівби - сіяники.

Ведуча ІІ.Способом плетіння виконували стіни клунь, хлівів та кошар, живоплоти тощо. З лози та інших матеріалів плели рибальське знаряддя,кошики для збирання ягід та грибів, хлібничок, стільців, підставок та інших предметів домашнього вжитку, які користувалися великим попитом у населення, оскільки були легкими, міцними і зручними в користуванні.    

Відео "Азбука ремесел "Плетіння""

Ведуча І.

      Багата Україна талантами, щедра на красу.
У кожному регіоні — свої звичаї, обряди, пісні, ремесла. Все це віками створював народ — дарував незрівнянну радість людям різних часів і поколінь.
Ведуча ІІ.Полтавщина, наприклад, славилася барвистими килимами та майстерними вишивками, гончарством.

Ведуча І.Косівщина — веселою керамікою та пухнастими ліжниками.

Ведуча ІІ.Майстри села Петриківка Дніпропетровської області славляться яскравим несподіваним розписом.                                                      Слайд №24

Ведуча І.  Петриківський розпис прославив ремесла України і є  історично складений, збережений і донині унікальний осередок народної творчості. У старовину місцеві майстри займалися не тільки декоративно-орнаментальним розписом. Вони писали і сюжети картин, а ще вишивали, вирізували узори з паперу — робили витинанки.                                                                                              

                                                                                                                                  8

Ведуча ІІ.

     Для виготовлення фарб майстри використовували натуральні барвники: соки трав, квітів, ягід, сажу, різнокольорові глини. Змішувались барвники на жовтку яйця. Ця техніка і досі є улюбленою в Петриківці, тільки пігментами (барвниками)тепер стали акварель і гуаш.
Ведуча І.
    Петриківка гарна своєю ошатно-святковою звучністю, яскравістю, чистотою барв, ритмічною побудовою орнаментів. Улюблений колір — червоний. Частіше за все його сполучають із зеленим — таке поєднання створює радісний настрій.

Ведуча ІІ.  Не обійдемо увагою і наш край –Сумщину.Славиться вона Кролевецькими рушниками які дали дужі крила цілій фабриці майстринь та  Боромлянським лозоплетінням.

Ведуча І. Ще з 1969 року лозомеблева фабрика Боромлі відома в світі, адже вироби з лози легкі, зручні, привабливі, довговічні та виготовлені з природного екологічно чистого матеріалу.

Читець 3.           Вірш   М.Шостак

Звучи мелодіє, я бачу

твої, Кролевцю, рушники!

Я цілий світ в собі неначе

міняю порухом руки.

Було суцвіття мови, звуків-

і сходилися тут світи.

Червона нитка

З білих луків

стелила зіткані мости.

Любові й дива заповіти

цвіли на білих рушниках.

Усе б вмістилося навіки-та не вмістилося ніяк…

                                                       

Ведуча ІІ.   Міжерічевським гончарним промислом відомий і Лебединський район та вся Сумщина, майстри виготовляли  "сиву" або чорнолощену кераміку за давньою технологією "задимлення".

Ведуча І. Сама природа Сумщини – широкі ліси, чистий та спокійний Сейм, луки та озера ніби благоволили до людей, дарують їхнім працьовитим рукам сировину, а душам натхнення. Сьогодні, ніби острови пам’яті, міста та містечка Сумщини зберігають історію народних промислів, а місцеві жителі з радістю готові поділитися своїм вмінням та талантом.    

                                                                                                                 Слайд №25

Ведуча ІІ.   Приємо вразила всіх новина  2012року. Сумські майстрині розписали мега-писанку(4 метри заввишки) і на параді вишиванок у столиці  це диво було найкращим витвором писанкарства України  серед 20 претендентів.Отже ще одне ремесло не занепадає, а перетворюється у традицію, удосконалюється мистецтво.                                                               9

Бібліотекар.     А зараз здійснемо віртуальну подорож у світ забутого ремесла бортника.

                       Відео "Азбука ремесл"                                          Слайд №26

Продовжити прислів`я та приказки про різні ремесла та заняття українців

                   (ковальство, слюсарство, пічництво, теслярство)

Ремесло пити та їсти не просить, а само……………..….……….( дає, дбає, грає)
Ремесло скрізь хліб ………………………………………….…(знайде,придбає, викрає)
Без ума не затешеш і …………………………………...…..….…..(бриля,клина,поля)
Без сокири — не тесляр, без голки — не ………….(жнець,кравець,гравець)
Кравець кравця по наперстку…………………………….…(знайде, здасть,взнає)
Якби не тирса та не рогіз, то й бондаря взяв би ……....………(біс,зріст,хвіст)
Не кує залізо молот, а кує…………………………………..….…(голод, мряка, холод)
Добре тому ковалеві, що на обидві руки…………..……………(здатен,вміє,кує)  
Тонко прясти — швидко……………………..…..(зіпсується,порветься,потреться)
Тонко прясти — довго…………………………..…..…………….…(ткати, брати, мяти)
Не було з ткача багача, а із швачки…………..(багачки,рвачки,перекидачки)

Купуєш горщик, поглянь на ..…………………..….….(коваля, тесляра,гончара)

Глина для гончара, що пісня для……………….…..(співака, солов'я,золотаря)

                                                   Бліц-опитування                                 Слайд №27 

1. Які деревообробні промисли здавна існували в Україні?

2. Що таке гутництво? (Народне ремесло скляних виробів)

3. Чим займалися цирульники?(Зачісками)

4.Які природні барвники здавна використовували українці?(Рослинні)

5. Скільки існує видів і прийомів вишивання?(Біля 100)

6.Які з прийомів вишивання  найпоширеніші?(Хрестик,гладь)

7.Який майстер вміє  вичиняти шкіру для чобітків? (Чинбар)

8.Ткацтво і килимкарство забезпечувалось двома толокняними культурами.Назвіть їх.(Льон,коноплі)

9.Який вид металообробного ремесла був найпоширеніший на Русі?(Ковальство)

10.Що означає ремесло гребінництво?(Гребінці з рогів)

11.Які транспортні засоби виготовляли стельмахи?(Вози,сани)

12.Чим відрізняється столярний майстер від теслі?(Столи,будинок)

13.Яким промислом займалися золотарі?(Прикраси)

14.Майстрами якого напою були солодовники?(Пива)

15.Що виготовляли лимарі?(Збрую для коней)

16.Чим прославили ремесло кушніри?(Кожухами)

17.Чим прославили ремесло бондарі?(Діжками,цебрами)

18.Де знаходиться столиця гончарного ремесла ?(с.Опішня на Полтавщині)

                                                                                                                                 10

Викладач.  Твори народного мистецтва у наш час потребують уваги й охорони. Якщо їх не берегти, то може поступово зникнути це джерело неповторної краси.                                                                                Слайд №28

      Художня цінність цих унікальних речей на виставці декоративно-прикладного мистецтва з роками не стала меншою а, навпаки, із

зменшенням їх кількості зростає.

    Раніше мистецькі якості народних виробів сприймалися перш за все від їхньої ужиткової функції, мало звертаючи увагу на красу, то

тепер  цінуються насамперед її естетичні якості. Твори народного мистецтва зі сфери матеріальної переходять усе більше у світ духовних цінностей. А для того, щоб відчути і зрозуміти справжню їхню вартість, уже потрібні певні знання про те, як народжуються ті чи інші твори народного мистецтва, чим відрізняються роботи майстрів, що живуть у різних місцевостях.

Ведуча І.

Наш  Ямпільський район прославляють степненські рукодільниці.Майже в кожній оселі можна побачити вишиті рушники, серветки, скатертини і навіть ікони.Ці шедеври майстрині створюють гладдю, хрестиком розшивають бісером.На екрані ви бачете Марію Степанівну Буракову, Циганок Матрьону Єгорівну та Сокоренко Антоніну Петрівну.

Ведуча ІІ.  Дива творить і голка в руках Товстухи Валентини Олексіївни з села Орлівки. Квіти чарують око не лише в садибі господині, а й оживають на картинах та сорочках.

Ведуча І. В народі кажуть , що визначним село роблять люди - ті, хто живе й працює у ньому.Ніби окремим остівцем у великому монотонному океані лісу знаходиться будинок Олександри ПавлівниУбирай з села Дорошівка.Разом з чоловіком вона зуміла побудувати дім і прикрасити його власними руками-створивши оазис краси, затишку природними матеріалами.

Суха травинка в умілих руках жінки перетворюється на дивовижне дерево, камінці та сухоцвіття затишно розташовуються на дерев’яній вазі, викопаний колись корінчик дерева стає гніздом для штучних птахів, а метелики та комахи  створюють цілий  ансамбль.

Ведуча ІІ.Коріння майстерності, сили гончарного вміння черпає Григорій Іванович Негода з глиняної землі села Шатрище.

 Дивовижно споглядати, як майстер бере грудку глини,кидає її на гончарний круг і формує глечик.Ніби просто, але разом з цим важко.Для Григорія Івановича це заняття для душі, перейшло у спадок від батька. Доволі часто в його оселі збирається малеча , яким майстер передає свої ази вмінь і навичок.

Викладач. Так само, як знає і цінує народ кращих композиторів, артистів, письменників, художників, він повинен знати і шанувати своїх кращих майстрів, творців вічно прекрасного, молодого й оптимістичного народного мистецтва.                                                                                              Слайд №29

 Роботи сучасних талановитих митців є спробою відродити здобутки

поколінь, славну спадщину наших предків в умовах новітнього традиційного

мистецтва України. До цього приєдналися і ми  нашим заходом. Слайд №30

 

Бібліографічний огляд літератури

(30.01.2018р.)                                         

В рамках тижня природничих наук  проведений виховний захід

"Харчування – дух і сила,

як у птаха його крила"

Мета: узагальнити знання учнів про складові компонен­ти їжі, про корисну та шкідливу їжу та її вплив на здоров'я людини, про основи культури і традиції харчування; дати уявлення про харчові добавки, ознайомити учнів з наслідками впливу хімічних сполук на організм людини; формувати навички правильного вибору продуктів харчування; розвивати в учнів творче мислення, уяву, комунікабельність, уміння висловлювати власну думку; збагачувати активний словниковий запас; виховувати культуру споживання їжі, інтерес до традиційного харчування українців та бережливе ставлення до власного здоров'я. 

Обладнання: піраміда харчування, презентація з теми, продукти, корисні для споживання ( фрукти, узвар, страви з овочів, фруктів, злаків); продукти, шкідливі для організму людини ( Кока-кола, чіпси, cолодощі, майонез), перегляд-застереження ««Свято живота», чи «ворожий напад» ?»

                              Чайне дефіле

"КРАЩЕ ЧАЮ – ЛИШЕ ЧАЙ"  

МЕТА: ознайомити учнів з історією виникнення чаю, територією поширення в різних країнах, цілющими властивості, ,традиціями та звичаями культури чаювання; стимулювати пізнавальну діяльність з використанням новітніх навчальних технологій,збагачуючи  творчі здібності та світогляд учнів, розвиваючи літературні смаки; виховувати толерантність та повагу до своєї культури та традицій інших народів.

ОБЛАДНАННЯ: мультимедіа, відео - записи чайної церемонії, стіл сервірований з самоваром, святково оформлений кабінет, вислови про чай, рекомендаційний список літератури "Дізнайся більше…", тематичні буклети.

 Провідник 1.  Виникнення чаю

     Китайці, а саме  монахи, не тільки подарували світові назву чаю і навчили людство вживати чай як напій, але відкрили саму рослину – чайний кущ, десь у 8 ст. нашої ери. Сл.№4  

      За тисячолітню історію у чаю з’явилось багато легенд. Одна з них про те, що чайна рослина виросла з кинутих на землю повік одного китайського монаха. Сл.№5  

Він відрізав їх після того, як заснув під час молитви, і, розгніваний сам на себе, захотів, щоб у нього ніколи не злипалися очі. Донині в китайській та японській мовах повіки і чай  позначаються одним і тим самим ієрогліфом.                  Сл.№6  

    До 1825 року вважали батьківщиною чаю Китай. А після в гірських джунглях Індії, Лаосу, В’єтнаму були знайдені цілі гаї чайних дерев, а це є доказом давньої цивілізації в цих місцях. Тому питання про батьківщину чаю є спірним, але відкрили чай, як і кавове дерево- кози.                                                                                               Сл.№7  

    Чай китайський – це вічнозелений кущ з  дрібними глянцевими зубчатими листочками. В зрілому віці висота куща досягає 2-3 м., а чай індійський – це могутнє дерево, іноді заввишки до 15 м., з великими листками.                       Сл.№8

     Люди давно звернули увагу на витривалість чайного куща і його невибагливість. Чайний кущ може рости на бідних, майже кам’янистих грунтах, скелях, ледь Сл.№9  присипаних шаром землі. Чай витримує різноманітні  кліматичні умови:тропічну спеку і сніговий покрив, морози до -20, і п’ятимісячну зиму. Чайний кущ виключно довговічна рослина, вона може жити до 100 років, як одне покоління людей. Сл.№10

    В одній китайській книзі дається такий опис властивостей чаю: “Чай підсилює дух, пом΄якшує серце, знищує втому, пробуджує думку, не дозволяє поселитися ліні, освіжає тіло...”
                                                                                                                                          Сл.№11

ОБРЯДОВЕ  РАНДЕВУ

Немає переводу добрим звичаям народу

Мета:

Поглибити роботу з учнівською молоддю з народознавства, пригадати основні українські народні традиції, виховувати в них естетичні смаки, почуття поваги до свого народу, своєї країни, її минулого, виховувати бережливе ставлення до культурного надбання нації, пишатися своєю гостинністю.

Обладнання:

Приміщення світлиці святково прибране. Стіл застелений вишиваною скатертиною, а  на ньому – кошик з пиріжками. Вишивані сорочки, рушники, відео та ілюстровані матеріали з теми.

Викладач: Вітаємо вас на обрядовому рандеву "Нема переводу добрим звичаям народу".   

                                                                                    Слайд №1